«65» схожий на вареник, що зліпили для книги рекорді Гіннесу. В ньому є інопланетяни, динозаври, Адам Драйвер, пригоди, бластери й водночас фільм майже не покидає межі американського континенту. І все це лише за півтори години хронометражу, що вже досить рідкісне явище навіть в досить простій за концепцією фантастиці в середньому бюджеті. Далі "65 (2023)"
Абель Феррара – цікавий режисер в історії американського кіно приблизно в тому місці та часі, коли вийшов «Місто страху», його третій чи четвертий фільм в залежності рахуємо ми порно чи ні. Його фільми того періоду фактично проклали шлях до глядача, який до того не цікавився подібним кіно та подібною естетикою. Далі "Місто страху / Fear City (1984)"
Іронічно, що сама ведмедиця є продуктом CGI, тому «Ведмідь під кайфом» у позакінематографічному сенсі є сеансом масової галюцинації всіх його героїв, приймали вони наркотик чи ні. Мабуть, саме тому ведмедиця, як справжня галюцинація, поводиться абсолютно непослідовно, ніби підлаштуючися під кожного з персонажів. Отже, справжній головний та цілком реальний герой та єдиний, якого виключити звідси не можна, є сам кокаїн. Далі "Ведмідь під кайфом / Cocaine Bear (2023)"
Це перший, наскільки мені відомо, український переклад одного з найвідоміших та найвпливовіших текстів в історії теорії кіно – статті американського критика Ендрю Сарріса, яка ввела в місцеве, а згодом і в світове кінознавство термін «авторська теорія». Те що виросло з зернятка цієї статті, видно сьогодні у кіно кожної миті. Фактично, завдяки цьому початку ми сьогодні говоримо «авторське кіно», не думаючи що це значить, хоча зазвичай маємо на увазі не зовсім те, що запропонував Ендрю Сарріс. Далі "Ендрю Сарріс “Нотатки до авторської теорії” / Andrew Sarris Notes on Auteur Theory (1962)"
«Кит» – камерний фільм, більшість дії якого відбувається в одній кімнаті, він має класичні монтаж та роботу камерою, причому класичні тут треба використати в сенсі наближеному до архаїчних. Навіть академічний формат цього фільму (1.33:1) відчувається не як данина тренду чи естетичним вибором, а необхідністю повноцінного Далі "Кит / Whale (2022)"
З невідомих причин фільм Брендона Кроненберґа вийшов не 2022 року, в якому, як виявилося, було модним сміятися над привілейованим класом («Трикутник смутку», «Меню», навіть «Скляна цибуля»), а вже 2023. Можливо, тому що «Безмежний басейн» не є соціальним фільмом, але в це спочатку не віриться. Далі "Безмежний басейн / Infinity Pool (2023)"
Розцінювати «Скінамарінк» лише як незвичний мікробюджетний дебют, що привернув увагу та навіть вийшов в США в досить широкий, як для фільму за 15 тисяч американських доларів, прокат, напевно, не дуже доцільно. «Скінамарінк» навіть важко вважати окремим, закінченим, традиційним твором у форматі кіно, тому що генетично він вийшов з мережевого горору, особливо того явища, що з нещодавня отримало назву аналогового горору. Далі "Скінамарінк / Skinamarink (2022)"