В трендах знову горор від австралійських братів, але на відміну від “Говори до мене”, “Вечірнє шоу з дияволом” не є дебютом від ютуберів, а третьою стрічкою режисерів, сценаристів, а в даному випадку і монтажерів, Кемерона і Коліна Кейрнзів, які в цьому бізнесі досить давно. Втім, це точно перший їх фільм, з яким вони виграли джек-пот. “Вечірнє шоу з дияволом” видає себе за майстер-плівку одного з найвідоміших вечірніх ток-шоу в альтернативній історії США – гелловинського випуску 1977 року “Нічних сов” на каналі UBC, що транслювався наживо. Шоу, на якому у відчайдушній спробі повернути високі рейтинги своїй програмі гост Джек Делрой (Девід Дастмалчян) вирішив запропонувати глядачеві трохи більше, ніж той звик зазвичай споживати перед сном і телевізором. І таки запропонував. Далі "Вечірнє шоу з дияволом (Late Night With the Devil, 2023)"
Напевно, це найсмішніший християнський горор останніх років. Він має свіжу для кіно, нахабну і абсурдну ідею, але поводиться з нею як найманий вбивця з альцгемером, то забуваючи хто його жертва, то що треба з нею робити, тому, крім рідкісних миттєвостей повернення пам’яті і надійного понятійного апарату, займається бозна чим. Фільм Майка Могана з Сідні Свіні в головній ролі розповідає про американську чорницю в італійському монастирю/госпісу, яка дізнається, що є вагітною, будучи переконаною, що є незайманою. І це гарна ідея. Більш того, це лише половина ідеї цього фільму, бо зрештою глядачам треба роз’яснити чи це сталося, як це сталося і чому це сталося. Пояснення, на відміну від всього іншого у фільмі, не розчаровує. Далі "Проклята діва / Immaculate (2024)"
Цей китайський фільм, попри досить розповсюджений сюжет, заслуговує бути названим не тільки одним з найцікавіших у минулому році, а чи не унікальним, якщо б того ж року не вийшов його близькй родич. Як не дивно, другий фільм є нашим. “Тільки річка тече” є ідеальним супутником для подвійного сеансу разом з “Ла Палісіадою” Філіпа Сотниченка. Обидва фільми розповідають про розслідування вбивства у середині 90-х, обидва використовують нетривіальні візуальні методики, в обох не досить зрозуміло, що відбувається взагалі, й в обох наріжним каменем є поняття “правди”, але не тої, що розповість глядачам хто вбивця і чому. Й нарешті обидва фільма є самосвідомими наративами, перш за все, стосовно своєї кіноприроди. Далі "Тільки річка тече / Only the River Flows / He bian de cuo wu (2023)"
Перший ігровий соло-фільм Ітана Коена буде переважно розглядатися крізь призму його спільного з своїм братом Джоелом доробку. І при всій увазі до того, що їх фільми іноді очевидно глузували з нормальності і забирался цілком трансгресивних недей, їх творчість завжди була пов’язана з каноном “мертвих білих чоловіків”. Власне, і самі її вона відносяться до нього вже, хоча обидва брати живі-здорові, і хочеться, щоб так залишалося якомога довше. І якщо для першої свої соло-роботи Джоел вступив у колаборацію з Шекспіром і зафільмував чорно-білого “Макбета”, то Ітан – з власною дружиною Трішею Кук, яка, у якості джерел надихання згадує Расса Майера, Джона Уотерса і Доріс Вішман, щоб зробити секс-позитивну лесбійську подорожню комедію про те, що пеніси є прекрасними об’єктами, які дарують багато щастя, але, на жаль, вони занадто часто прикріплені до чоловіків, які надають цьому предмету зовсім іншого значення. Далі "Лялі їдуть далі / Drive-Away Dolls (2024)"
У не дуже відомій мок’юментарі-комедії Венсана Лану “Вампіри” (Vampires, 2010) протагоністи фільму, бельгійська родина вампірів, порушують правила свого ком’юніті і покарана вигнанням в Канаду. Там пихата, давня родина аристократичних вампірів потрапляє в шокуюче для себе середовище. Вампірська громада Канади не тільки виступає за соціалізацію вампірів у людському суспільстві, а й змушує наших героїв працювати, чого за сотні років життя вони не робили ніколи, а їх діти страждають від докорів сумління і нападів гуманізму. Не так вже й дивно, що дебют Аріан Луї-Сейз, в якому теж йдеться про сучасних вампірів, що стикаються із сучасними проблемами, з’явився саме в Канаді – тамтешня вампірська спільнота, здається, є найпрогресивнішою. Далі "Вампірка-гуманістка шукає суїцидального добровольця / Vampire humaniste cherche suicidaire consentant (2023)"
Новий фільм Глейзера, що довелося чекати цілу декаду, є вже не кроком, як минулий, а стрибком убік дистильованого формалізму найвищого гатунку. Фільм про Аушвітц без Аушвітца, зафільмований як серія відеоінсталляцій in… Далі "Зона інтересу / Zone of Interest (2023)"
Цей оскарівський номінант на кращий фільм у міжнародній номінації цілком міг би стати комедією помилок або їдкою сатирою — його проблематика цілком могла б бути вирішеною в цих режимах. Фільм Ілкера Чатака, натомість, побудований як щільний, досить клаустрофобічний соціальний трилер в реальному часі, хоча насправді його події відбуваються впродовж декількох днів у типовій державній німецькій школі. Й хоча школа має бути безпечним і доброзичливим мікрокосмом для всіх її мешканців, у “Учительській” – це та сама пательня, що й весь інший світ, де вчителі не тільки носії розуму, досвіду і поміркованості, а й глупоти і нерозважливості, а діти не тільки проходять шкільний курикулум, що переважно складається із скам’янілих знань давнини, а й є дітьми свого часу, який дає більш нагальні уроки. Далі "Учительська / Das Lehrerzimmer (2023)"