Один з найцікавіших горорів цього року, “Ексгумація” стартував в одному з найменш вірогідних для цього місць – в берлінському “Форумі”, де зазвичай не варто очікувати настільки мейнстримних фільмів з таким великим комерційним потенціалом. Те, що “Ексгумація” став у Південній Кореї гучним блокбастером, втім, здається аж ніяк не дивним. Це шалено цікавий, дуже мейнстримний фільм від режисера і сценариста, що добре почувається якраз в тій оккультно-релігійно-шаманській царині, в який й стрічка існує. Її головний трюк цілком належить розважальному кіно, але тепер вже адресує до теми, що саме в мейнстримних фільмах у такому явному вигляді існує нечасто. Його герої займаються розкопуванням могил на вимогу родичів – часто, щоб переконатися, що їх предки в спіритуальному порядку та не страждають у потойбічному світі, а значить не будуть загрожувати своїм рідним. Але зрештою через цілком конкретні розкопки наші герої викопують не родинну історію, а національну травму. Далі "Ексгумація / Exhuma / Pamyo (2024)"
В трендах знову горор від австралійських братів, але на відміну від “Говори до мене”, “Вечірнє шоу з дияволом” не є дебютом від ютуберів, а третьою стрічкою режисерів, сценаристів, а в даному випадку і монтажерів, Кемерона і Коліна Кейрнзів, які в цьому бізнесі досить давно. Втім, це точно перший їх фільм, з яким вони виграли джек-пот. “Вечірнє шоу з дияволом” видає себе за майстер-плівку одного з найвідоміших вечірніх ток-шоу в альтернативній історії США – гелловинського випуску 1977 року “Нічних сов” на каналі UBC, що транслювався наживо. Шоу, на якому у відчайдушній спробі повернути високі рейтинги своїй програмі гост Джек Делрой (Девід Дастмалчян) вирішив запропонувати глядачеві трохи більше, ніж той звик зазвичай споживати перед сном і телевізором. І таки запропонував. Далі "Вечірнє шоу з дияволом / Late Night With the Devil (2023)"
Напевно, це найсмішніший християнський горор останніх років. Він має свіжу для кіно, нахабну і абсурдну ідею, але поводиться з нею як найманий вбивця з альцгемером, то забуваючи хто його жертва, то що треба з нею робити, тому, крім рідкісних миттєвостей повернення пам’яті і надійного понятійного апарату, займається бозна чим. Фільм Майка Могана з Сідні Свіні в головній ролі розповідає про американську чорницю в італійському монастирю/госпісу, яка дізнається, що є вагітною, будучи переконаною, що є незайманою. І це гарна ідея. Більш того, це лише половина ідеї цього фільму, бо зрештою глядачам треба роз’яснити чи це сталося, як це сталося і чому це сталося. Пояснення, на відміну від всього іншого у фільмі, не розчаровує. Далі "Проклята діва / Immaculate (2024)"
Цей аргентинський фільм, який вже можна назвати подією в горорі 2023 року, не зовсім впав з неба. Його режисер, Деміен Рунья звернув на себе увагу шість років тому “Нажаханими” (Aterrados, 2017), який виглядав дивним коктейлем з елементів, що в американському горорі в більшості випадків разом не зустрічаються. Новий його фільм, цьогорічний переможець одного з головних жанрових фестивалів світу в Сіджесі (Сіджасі), власне, є таким самим незвичайним міксом інгредієнтів, що зазвичай зберігаються в різних субжанрових шухлядках. Однак, це лише один спосіб дивитися на нього. Далі "Коли зло ховається / Cuando acecha la maldad (2023)"
Фільми на кшталт “Підхожої плоті” часто називають оммажами, але стрічка Джо Лінча є дещо більшим, ніж любовним листом до горорів 80-х. Він докладає значно більше зусиль, щоб виглядати фільмом режисера, який раптом перестрибнув з 1990 в 2023 рік і отримав змогу зняти приблизно те саме, що й 30 років тому. Ідентифікувати цього режисера, до того ж, нескладно. Це Стюарт Гордон, режисер найбільш відомий цілою серією екранизацій Говарда Лавкрафта, більшу частину яких він зняв в 80-х і на початку 90-х. Далі " Підхожа плоть / Suitable Flesh (2023)"
Тексти про подібні фільми є цікавими вправами. Хоча відгук на фільм є лише структурованими (або ні) враженнями, іноді схованими під маскою об’єктивності, в його основі є текст, яким би шляхом це враження не вирвалося в публічний простір та на яку платформу. “Ніхто тебе не врятує” позбавлений тексту – принаймні того, що промовляють герої, оскільки в цьому фільмі фактично не має жодного слова, яке промовила б людина. Далі "Ніхто тебе не врятує / No One Will Save You (2023)"
Сприйняття дебюту братів Філіппу здається дещо аномальним в цьогорічному горорі. Від подібних фільмів американська критика зрідка втрачає розум в останні роки, проголошуючи який-небудь фільм новим свіжим словом в жанрі. В фаворі з середини 2010-х років в мейнстримної критики зазвичай щось більш інтелектуалізоване і повільне й часто з брендом прокатника, а тепер і продакшн-компанії А24. В “Говори до мене” є тільки останнє, втім цього, здається, вистачило для щоб накачати повітря в трьох надувних китів успішності фільму — високих критичних і глядацьких рейтингів й досить успішного прокату фільму. Далі "Говори до мене / Talk to Me (2022)"