Кожен рік в США, щоб вгамувати спрагу святкового сезону радісного споживання і споживання радощів, виходять десятки різдвяних фільмів. Більшість з них продукується кабельними телеканалами, сценарії до них пишуться наче ChatGPT по назвам, які ніби викидаються з лототрону. “Різдвяний острів” (Christmas Island), “Королівський різдвяний роман” (A Royal Christmas Romance), “Веселе шотландське різдво” (A Merry Scottish Christmas), “Різдвяний інтерн” (Christmas Intern), “Ковбойський різдвяний роман” (A Cowboy Christmas Romance), “Різдвяна класика” (The Christmas Classic) — це лише мізерна частина того, що вийшло тільки цього року. Однак, серйозні претенденти на статус різдвяної класики у такій кількості не з’являються. Стане таким фільмом “Залишені” Александра Пейна або ні, ми з’ясуємо з плином часу, втім не можна не думати про те, що майже кожен фільм в його фільмографії мав шанс стати різдвяним. Далі "Залишенці / Holdovers (2023)"
Фільм Сема Есмейла визначається двома наративами, причому першого він уникає, а другого за собою не визнає. Цей трендовий анти-трилер з Джулією Робертс, Ітаном Гоуком, Магершалою Алі і спеціальною появою Кевіна Бейкона у ролі білого супремациста, самовпевнено готового до будь-яких апокаліпсисів, безперечно знаходиться в полі американських фантазій про Катастрофу. У даному випадку — апокаліптичне вторгнення невідомих агресивних сил, що здавна загрожують США. Втім, він не дає нам очікуваної оповіді, замість цього воліючи бути не стільки політичним фільмом, скільки соціальною сатирою — часом занадто громіздкою, щоб бути дійсно смішною, а іноді занадто серйозною, щоб сприйматися, власне, серйозно. Далі "Ілюзія безпеки /Leave the World Behind (2023)"
“Вбивці квіткової повні” є типовим для пізнього Мартіна Скорсезе фільмом. Цей режисер останнім часом, здається, плутає кіно і серіали й не може поміститися вже і в тригодинному хронометражі. Він, таке враження, не здатен знімати фільм, якщо там немає Леонардо Ді Капріо або хоча б Роберта Де Ніро. Середній бюджет його повнометражної ігрової стрічки в останні 20 років перевищує 100 мільйонів американських доларів. “Вбивці квіткової повні” є рівно тим, що можна очікувати від Мартіна Скорсезе по всім формальним ознакам. Це 206 хвилин з його улюбленими Де і Ді ціною майже мільйон на хвилину свого часу. Втім, у свої 80 Марті робить те, що не робив ніколи. Далі "Вбивці квіткової повні / Killers of the Flower Moon (2023)"
Цей аргентинський фільм, який вже можна назвати подією в горорі 2023 року, не зовсім впав з неба. Його режисер, Деміен Рунья звернув на себе увагу шість років тому “Нажаханими” (Aterrados, 2017), який виглядав дивним коктейлем з елементів, що в американському горорі в більшості випадків разом не зустрічаються. Новий його фільм, цьогорічний переможець одного з головних жанрових фестивалів світу в Сіджесі (Сіджасі), власне, є таким самим незвичайним міксом інгредієнтів, що зазвичай зберігаються в різних субжанрових шухлядках. Однак, це лише один спосіб дивитися на нього. Далі "Коли зло ховається / Cuando acecha la maldad (2023)"
Першим фільмом Ксав’є Жана, французького горормейкера, в США був “Гітмен” (Hitman,2007), адаптація серії відеоігор про лисого кілера. Комерційно фільм був помірно успішним, а от критичні рейтинги в нього були дуже погані.… Далі "Вбивця / The Killer (2023)"
Цей фільм не про гроші. Цей фільм не про гроші. Цей фільм не про гроші Цей фільм про віру. Напевно, так можна визначити центральну тему нового фільму Крейга Ґіллеспі, принаймні, як він подає себе? Історія шорт-сквіза компанії Gamestop на біржі наприкінці лютого 2021 року, про який чули навіть ті, хто до цього не знав навіть що таке reddit, є близнюком “Гри на пониження” (Big Short, 2015) втім хто з них злий, а хто добрий не зовсім зрозуміло. “Шалені гроші” розповідає про людей, які робили рівно навпаки порівняно з героями фільма Адама МакКея, але, врешті-решт, обидва фільми є надихаючими історіями про героїв, що плювали проти вітра в біржовому світі, але, як виявилося, прогноз погоди був невірним. Чи ні? Далі "Шалені гроші / Dumb Money (2023)"
Фільм Селін Сонґ має одну з тих наживок, які майже ніколи не підводять. Фантазії на тему “як би хотілося прожити і це життя також” легко зваблюють і паралізують волю. До них просто під’єднатися й відчути глибоку симпатію до його героїв, враховуючи, що іншого, крім нашого життя, ми не отримаємо, як і, зрештою, вони. Але кіно може знову протестувати цю фантазію, давши їй життя на якийсь час, поки ми дивимося фільм. Втім, ця меланхолійний екзистенційна дебютна мелодрама режисерки абсолютно не підкреслює це. Замість цього “Минулі життя” ніжно уколискує своїх двох героїв у маленькій бульбашці їх химерних відносин впродовж 24 років, уберігаючи від майже будь-якої реальності, але зрештою робить той магічний твіст, який можна навіть і не помітити, але неможливо не відчути. Далі "Минулі життя / Past Lives (2023)"