Ніхто не відповідальний за шанування та водночас нерозуміння історії італійського кіно більше за Андре Базена. Ніхто окрім, мабуть, Жиля Дельоза. Керовані ілюзіями італійської школи визвольного періоду (Фаббрі відсилає до назви тексту Базена «Кінореалізм та Італійська школа визвольного періоду» – прим пер.) чи епохального переходу від рухо-образу до часо-образу, Базен та Дельоз долучилися до винаходу неореалізму та закріпили його як ключову точку в історії європейських нових хвиль та світового артгаусного кіно. Далі "Лоренцо Фаббрі “Неореалізм як ідеологія: Базен, Дельоз та уникання фашизму”"