«Загублене місто», нова пригдницько-романтично стрічка з Сандрою Булллок, Чейнінгом Татумом, Деніелом Редкліфом та появою на біс Бреда Пітта, намагається виглядати «Романом з каменем» здорової людини, – це водночас ріпоф, пародія, та реінкарнація, яка переосмислює жанр з більш виваженої сучасної точки зору. Однак результат переосмислення видається більш токсичнішим, ніж оригінал. Далі "“Загублене місто” / The Lost City (2022). Генетична спадщина та архітектурні проблеми"
Попри те, що в фільмах Ґарленда так чи інакше прослідковуються якісь точки постійного інтересу, є повне враження, що вони стають дедалі амбіційнішими та масштабнішими. “Чоловічий рід” є продовженням тенденції. Далі "Чоловічий рід / Men (2022)"
Навіть при поверхневому, як в моєму випадку, знайомстві з Cinema Novo, як, мабуть, і з іншими південноамериканськими течіями 60-х років, як «Третє кіно», легко побачити, що суттєва частина уваги в них на початку кожного приділялася сільському життю, забитості та зубожінню його мешканців, їх експлуатації, їх стражданням та їх боротьбі. Як писав Роша у широковідомому маніфесті «Естетика голоду»: Далі "Зсохлі життя / Vidas secas (1963)"
Апічатпон Вірасетакул вже майже сакральна фігура в фестивальних та критичних колах. З першого його фільму, який потрапив на європейський кінофестиваль, а це було в 2002 році, він є постійним учасником основних програм на найголовніших майданчиках, йому досить злагоджено та гучно співають осани критики. Далі "Синдроми і століття / Syndromes and a Century / S̄æng ṣ̄atawǎat (2006)"
Фільм Дена Квана та Деніела Шайнерта, чи Деніелів, вже якось привласнив собі цей кіно рік. Навіть його назва в англомовних медіа перетворюється на акронім EEAAO, що ніким не сприймається як невідоме слово, з якого викинули приголосні. Цей фільм ідеально підійде під буквально сотні підбірок фільмів, створених численними медіа для того, щоб читач провів ще один приємний вечір у щасливій комі: Далі "Все, всюди і водночас / Everything Everywhere All at Once (2022)"
Хоча більшість кримінальних фільмів Філа Карлсона ніби входять в канон нуару, їх аналіз не так часто можна зустріти в роботах про цей жанр. Особливо в тих оглядах, які розглядають жанр як більш-менш сталий та сформований вже до середини 40-х років. Його з усіх боків сірий світ просякнутий фаталізмом, брутальність Далі "99 Рівер Стріт / 99 River Street (1953)"
Навіть жаль, що подібні до цього дебюту Йона Стівенсона фільми потрапляють до горор-категорії й мають обмежене коло розповсюдження. Це дуже вмілий, дуже свідомий з режисерської та сценарної точки зору фільм, який має свій виразний вигляд, свою естетику, має неформатних героїв та органічно розвиває свою історію. І що дуже важливо Далі "Друг внаєм / Rent-A-Pal (2020)"