До “П’ятого вересня” швейцарський режисер з німецькою кіноосвітою Тім Фельбаум у своїх повнометражних роботах був дуже послідовним. Дебютував він постапокаліптичним “Світлом” про розпечений світ майбутнього, де сонце випалило майже все життя,… Далі "П’яте вересня / September 5 (2024)"
Сама масивність будівлі фільму Брейді Корбета є ясним знаком того, що “Бруталіст” створено у якості шедевру. Впродовж монструозної тривалості, ще й подовженої 15-хвилинною інтермісією у театральному варіанті, режисер, сценаріст, продюсер та безумовний автор цього фільму насичує стрічку подіями та героями, що безпомилково вказують на теми, почувши про які всі зазвичай серйознішають. 10-разовий оскарівський номінант веде розповідь про вигаданого єврейського архітектора з Угорщини та його гіркий міграційний досвід післявоєнної доби, коли той, у минулому в’язень Бухенвальда, переїжджає до США, щоб просто потрапити лише до більшої камери, а потім ще до трохи більшої. Втім, “Бруталіст” поволі перетворюється з того, що здається байопіком людини на ім’я Ласло Тот (Едріен Броуді), на байопік будівлі – його першого замовлення від американського мільйонера, який хоче пам’ятника своєму его, але може отримати його тільки через талант іншого – нашого героя. Далі "Бруталіст / The Brutalist (2024)"
Молода жінка у земляній схованці. Вона прокидається, відмічає хрестиком ще один день у записничку, вибирається з спальнику, чистить зуби. Вона чує звуки літака. Виглядає у отвір, що виходить на порослий схил… Далі "Ущелина / The Gorge (2025)"
Як і в багатьох інших творах, що названі за ім’ям його головної героїні, у “Сантош” варто було б очікувати вивчення насамперед характеру. Ігровий дебют Сандхії Сурі формально начебто має для цього… Далі "Сантош / Santosh (2024)"
Все те, що за останні сто років кіно робило з романом 1890 року “Дракула” ірландця Брема Стокера може здаватися просто безперервним потоком фільмів, з яких можна скласти окрему сінематеку. Однак, скоріш,… Далі "Носферату / Nosferatu (2024)"
Попри те, що ще до “Птаха” Андреа Арнольд зафільмувала “Собаку”, “Осу”, Корову” й “Акваріум” (Fish Tank), ця англійка аж ніяк не є духовною спадкоємницею Девіда Аттенборо та фільмів про живу природу від BBC. Визначення “соціальний реалізм”, що іноді супроводжує її роботи у якості супутнього, свідчить про те, що вона фільмує зазвичай не просто про людей, а про людей з більш вразливих економічно верств населення, але вже не робочого класу – це означення в кіно залишилося десь у часи молодості Кена Лоуча та фільмів на кшталт “Вечір суботи, ранок неділі”. “Птах”, як і саму Арнольд, можна розглядати як продовження цієї почесної і тривалої традиції англійського кіно, й оберігати як тварину під загрозою зникнення, тому що сама традиція сьогодні майже припинила існування. Далі "Птах / Bird (2024)"
Скотт Бек та Брайан Вудс, ймовірно, належать до найбільш вірних прихильників high concept у мейнстримному кінематографі, тобто концепції, яку можна задовільно описати під час поїздки у ліфті. Принаймні, фабули “Тихого місця”… Далі "Єретик / Heretic (2024)"