«Відблиск» – це, напевно, найбільш довершений фільм нової ери творчості Валентина Васяновича, що почалася з «Рівень чорного» в 2016 році. Найбільш досконалий технічно, найбільш цілісний та закінчений, як це видається, але ці характеристики треба розуміти в контексті того, що робить режисер останніми роками. Далі "Відблиск (2021)"
Скоріш за все, ми не побачимо «Білявку» в багатьох номінаціях на «Оскар», якщо вони в фільму взагалі будуть. У якості аргументів одразу спадають на думку досить низькі рейтинги та вбивче вікове обмеження NC-17 від Американської кіноасоціації. У якості головної кістки поперек горла, однак, сам фільм. Далі "Білявка / Blonde (2022)"
Найбільш надзвичайним в «Злочинах майбутнього» здається, те, йому не має передувати якийсь вступ до творчості Девіда Кроненберґа. Попри те, що 52 роки тому він вже зняв фільм з такою же назвою. Й попри півстоліття вивчення зв’язку тіла та свідомості та їх взаємозумовлених мутацій. Це закінчена, концептуальна робота, яка, до того ж, закладає в свою основу Далі "Злочини майбутнього / Crimes of the Future (2022)"
«Цвітіння кульбаби» належить до тих фільмів, які мали б стати знаковими для українського кіно часів незалежності, але ними не стали. Й питання закономірності того, що цей фільм був відсутній в культурному полі більше 20 років є чи не менш цікавим, ніж сам фільм. Далі "Цвітіння кульбаби (1992)"
Майстер коротких назв та напружених соціальних комедій з обов’язковим фантастичним елементом Джордан Піл вже не ховає в “Ноу” свою улюблену фігу в кишені взагалі. Орел чи решка? Відповідь фільма – ніт, тому що ребро. Далі "Ноу / Nope (2022)"
Бен Вітлі належить до того типу режисерів, які знімають переважно про інші фільми. Він занадто обізнаний, щоб знімати фільми з наївною думкою, що він робить щось вперше. Це завжди позначається на тому, що ми бачимо у його фільмах. Порівняння завжди було достатньо комфортним методом щодо розуміння та опису його фільмів Далі "В землі / In the Earth (2021)"
Даний текст англійського кінознавця Ендрю Тюдора, вперше опублікований в трохи більшому обсязі в часописі Screen в 1970 році, є одним з відправних пунктів систематичних досліджень теорії жанрів в кінознавстві. Це не перша розвідка в жанрове кіно, на що звертає увагу в тексті й сам автор. Далі "Ендрю Тюдор “Жанр” / Andrew Tudor Genre (1973)"