Попри те, що ще до “Птаха” Андреа Арнольд зафільмувала “Собаку”, “Осу”, Корову” й “Акваріум” (Fish Tank), ця англійка аж ніяк не є духовною спадкоємницею Девіда Аттенборо та фільмів про живу природу від BBC. Визначення “соціальний реалізм”, що іноді супроводжує її роботи у якості супутнього, свідчить про те, що вона фільмує зазвичай не просто про людей, а про людей з більш вразливих економічно верств населення, але вже не робочого класу – це означення в кіно залишилося десь у часи молодості Кена Лоуча та фільмів на кшталт “Вечір суботи, ранок неділі”. “Птах”, як і саму Арнольд, можна розглядати як продовження цієї почесної і тривалої традиції англійського кіно, й оберігати як тварину під загрозою зникнення, тому що сама традиція сьогодні майже припинила існування. Далі "Птах / Bird (2024)"