До виходу “Лазні диявола” було досить легко охарактеризувати те, що до цього зробили Вероніка Франц і Северин Фіала. Обидва їх попередні фільми розповідали про дорослу жінку і двох її дітей, кровних або названих, у замкненому просторі впродовж певного часу, якого потребувало докладна демонстрація психологічних і фізичних знущань однієї сторони над іншою, які завершувалися смертю. В першому діти вбивали маму, у другому у цю гру були залучені обидва боки. Не завжди надійна оповідь велася з точки зору дорослої жінки, фільми показово розміщували себе поза соціальним виміром, а психологічний трактували з тією передумовою, що потяг до насильства, в принципі неминучий, а все інше вторинне. У третьому своєму фільмі пара продемонструвала чи може вона зафільмувати щось сутнісно інше. Ні, не може. Далі "Лазня диявола / Des Teufels Bad (2024)"